Один ніби зерно... думки збирає.
Другий без совісті чуже все гребе...
Дивуєшся,.. а щастя в них немає,
Бо час бездушно в полон усе бере.
І сипляться творіння всі крізь пальці -
Проходить час... і голий ти король...
І весь талант продавлений на кальці
Та безконечно вічна твоя роль...
По цій дорозі йдуть усі,.. як мільйони
І в унікальності обманюють себе...
Життя... А у нього є свої закони...
Та хто ж це до уваги в юності бере.
От я співаю пісню юним і безумним,
Тим хто порвати хоче плетево тенет...
То хай помріє кожний, "что будет очень умным"
І шле свої вірші в мережу Інтернет...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234094
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2011
автор: Д З В О Н А Р