Ще трохи і думки – попіл,
Як же так – не можу.
Чарівна, особлива,
Замінила мені зиму.
Падав під ноги…
І раділи діти…
Не було змоги
Віддатися вітру.
Безпека – не хотіла завітати,
Інші почуття, щоб побороти страх.
Кричати не потрібно, кричати…
І як зрозуміти, той знак…
Але знаю, що нас двоє…
В цю ніч зосталися в «онлайні».
І щось, напевне, переможе
І звісно буде це кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234216
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: УКРАЇНЕЦЬ