Дякую співавторові чуйній, талановитій, прекрасній людині Н-а-д-е-ж-д-е,за натхнення та ідею у написанні цього твору!
---------------------------------------------------------
Вмиває дощ скло лобове до блиску
Негода розгулялась на шляху
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння
І рушився між нами цілий світ
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, скільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів
Це яблунь цвіт розкидала зима
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: Ninel`