Стікають дні, проходять ночі, життя втікає, а куди?
У двадцять першому столітті лишаю, стомлено, сліди.
Не гаю часу на розваги. Замало часу для творінь,
Чи просто сісти й подивитись як птах летить в небесну синь!
Куди спішу, чого шукаю, чим проживаю білі дні?
У метушні хвилини тануть, чи жаль, чи соромно мені…
Присів, поглянув на пройдешнє… Години в справах, щось робив.
Ще один день… А обернувся – неначе в сито воду лив
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234457
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2011
автор: Віктор Нагорний