Я зруйнувала в одну мить ― усе,
Що ми будували роками,
Я думала, що це як завжди мене,
Але «ми» як двоє пропали.
Тебе у моєму житті не стало
Ти знайшла заміну мені,
Моє місце біля тебе пропало,
А я залишилась сама собі.
Хоч дружу я з тією і тим,
Я не можу душу свою їм віддати,
Бо у тілі моїм молодім
Її більше ніколи не спостерігати.
Я не можу тобі більш говорити:
«Подруго, люба моя!»
За це мене мало вбити,
Бо проміняла тебе я.
Останнє коло у пеклі,
Остання зрада тобі,
Останнє прощення у світі,
Не почути ніколи мені.
Хоча коли я виступала
Я шукала очі твої і знайшла,
Мені здалося, що я упала,
А ти мені руку подала.
Я обожнюю спогади про тебе дуже,
В устах твоїх Тичинині квіти:
«Я люблю тебе, мій друже,
Бо не можу тебе не любити.»
вівторок, 30 березня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234582
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.01.2011
автор: Даша Піддубна