Я холодом зігрію світ,
Мене ж зігріє морок ночі,
Шматочок правди на обід;
А на вечерю, що я хочу?
Бажаю всі ваші серця,
Я хочу силу, міцність тіла,
Я хочу молодість з лиця,
І щоб земля ця вся згоріла.
Віддайте квіти і плоди,
Ліси зелені, прозорі ріки,
Він все мовчав, Я говорив!
І закривав ваші повіки…
Долоні без ліній життя,
До рук невидимі кайдани,
Я убиваю (ваші) почуття,
Безкарністю стаю я п’яний.
Невже це я? Мабуть не я,
Дайте люстерко найчистіше,
Дивлюсь туди, а там моя…
Душа, стає мені ще сміливіше.
Від того що побачив сам,
Так темно, може помилився?
Гострю я леза своїм ножам,
Заріжу все на що дивився.
Так тихо стало все навкруг,
І що ця тиша? …тиша й холод,
Повітря непомітний рух,
І дух без їжі знов має голод.
Напам’ять, може буде час,
Хтось забере всі нагороди,
А зараз кличе ярмо нас.
Добре, стаю й я до роботи.
8.01.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234591
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2011
автор: КРІПАКОС