В мене не підніметься ніколи рука,
Убити в собі кріпака,
Дайте мені нового моднячого ціпка,
Буду себе бичувати. Ой! Ай! Ааа-а! Болить, та це ж жахливий сон,
Кріпак вернувся щасливо, майже без пригод, come back! Return!
Дайте мені скоріше вільний мікрофон!
Спринт на коротку дистанцію сьогодні буде марафон,
Хто як не я буде від плевели чистити ваш духовний генофонд!
Навіть кухарка може керувати державою, а я ж не гірший,
Красиві речення римую у свої придуркуваті вірші,
Заповнюю в поезії вкраїнській порожні ніші,
Біг-борди - «Кріпакос - наш президент» - яскраві афіші,
Тихше, тсссссссс… не доведи … почує син поліцая,
Цензура цензурить єресь у твоїх словах. Так, я знаю,
Посіпаки фашистського. Ich mag das Deutsche Reich, обіцяю.
Ну що з того всі в житті помиляються,
Яблуко від яблуні далеко не паде,
Пижикові шапки нащадок запроданця на моєму Донбасі краде,
Було б звичайно де.
Система завжди своїх унікумів знаходить,
Найбільш морального в лапках вибирає, потім класний президент виходить.
А я і далі з своїм мозком не знаходжу згоди,
За свою еліту я «надзвичайно гордий».
Не я ж там, а вони найкращі і найкраще мають з тої когорти,
Та мені все те до бороди.
Трошки русий та не рудий,
Скажемо на італійській: rosso, rosso.
Боже, ну чому я серед кацапів і євреїв не родивсь.
Було б тоді все так просто. …a posto!
Знайшов би комфорт зі своїм мозком.
Дивився б зверхньо на інших кріпаків з моїм духовним ростом,
Знаєте як захарило жити в цій країні за панським ГОСТом.
Lost, lost, lost, lost! Здається англійською кацапоїдний Дєд Мароз буде Father Frost.
А ми і далі добрива для сильних світу цього, лише компост.
Мій вам тост «снаступающім, спразнікам, спорашедшім»!
На місці нашого презика я б давно б вигадав свій Норд-Ост, не ми перші.
Так, такий же ж як і ви: Мавпа Мавпович Мавпенко,
З села Мавпівка,
Найвідоміша українка в Італії - Наташа Стефаненко, гарна дівка.
Тут на сторінці трохи прибрався, а ви брудними ногами, вимазується ж долівка,
Кап-кап і далі капотить на мізки вам слів моїх цівка,
Дайте мені хоч якогось ціпка,
Буду себе бичувати. Ой, ай, ааа-а! Болить, та не може бути, це в сні сон,
Кріпак вернувся щасливо, майже без пригод. Сome back! Return!
Дайте мені скоріше вільний мікрофон,
Де ж це трибуна, я ж так зачекався на свій кріпацький трон,
Рішучим рішенням я розірву неправду як Соломон,
Тобі одна частина дитини жіночко, а інша за гарну дупку буде тобі,
А хреста то вже понесу на своєму горбі,
Правду ж говорю, не обманюю. …далебі, далебі.
Ехом мої слова на заводі Феррарі у аеродинамічній трубі.
Бо то бігме, брати і сестри, verita, true story,
Так, моє «я хочу це зламати» виходить давно fuori,
Невже важко засвітити собі зелене світло на світлофорі?
Love flowers і от тобі все glory,
Сам на своїй прекрасній горі,
Мені тринадцятий минало а я і далі пасу лише дійних корів.
На дії не стає сміливості, лиш побазікати є більше слів,
Говорять що п’ємонт духовний України славне місто Львів,
А я так зроблю що дубе це рідний мій Донбас,
І звідси розпочнуть чавити все неукраїнське, значить ненормальне, по моїй команді фас.
Наші батьки їм показали як із надр землі то добувається, тепер вони деруть гроші із нас.
Це лиш посібник як повісить комуняку на гілляку, це теорія в якій я ас.
Для всіх байдужих і лінивих буде мій вам Алкатрас.
Сідайте, підвезу, один не впораюсь, на цей баркас,
Лиш не беріть як заселятиметесь у гуртожиток кимсь засцяний матрац.
От porca troia, vaffanculo, che cazzo!
Сьогодні ще хтось зрозуміє що на голову я pazzo,
А з вигляду ще так нічого, bel ragazzo,
В своїх сорока двох квадратах маю гарний palazzo.
І кожен раз по раз віршую рими та й зливаю в унітаз,
І далі марширую по команді із собі подібними я на плацу,
Їм хліб черствий з клейковини вони ж їдять мацу,
Так як кацап походить не цап і щось пов’язане до бороди,
На тюрських мовах слово означає, це: м’ясник, різник.
У братнього народу теж був президентом виходець з простого народу,
Дідусь його поваром у Леніна, робив йому зранку по бутерброду,
Потім Крупській нарізав салат з овочів з городу,
Вусатому єврейському грузину варив смачного компоту.
От подивіться, маю докази як фото,
Той праворуч «дедушка» Путіна що з каструлею.
Зараз іще ми розберемося із чистокровною украінкою Юлєю.
Невже так просто вилізла із хліборобського села і очі муляє.
Та ні не буду ображати, вона ж має фарбовану косу.
Шкода що в нашій мові не стане поганих слів для усих сук.
Їмо, їмо скоріше один одного, холодний не такий смачний буде вже Кук.
Давайте обійму весь світ, ходіть поближче ви до моїх теплих рук.
В принципі мені буває так байдуже на це все, тук серце тук, це не моє,
Хто з їх пращурів кому зади лизав у кожного життя своє,
Як вам кріпацький реп, по ваших мізках трохи б’є?
This statement is true, yeah, yeah, yeah,
Хоч інколи буває холодно тут і дуже голодно,
Коли говорять вам, а багатьом все одно,
Виткане із неправди ваше барвистеньке таке панно.
Кріпак вернувся, живий красивий, Сome back! Return!
Дайте мені скоріше вільний мікрофон,
Народ давно вже зачекався видовищ і свіжого хліба,
На ФМ станціях лиш в основному російськомовная попсова скіпа.
Замість КіШа на телефон закидую Літфіба,
Хоч чимось вирізнятимуся, бо в Україні всі, ба,
Так зване музичне гетто, свої загони СС,
І далі на будинках: «труд, мир, слава КПСС»
В центрі міста в монументі Ленін, тобто В.И.Л. - смердючий пес.
Давайте кров, війну, убивства, зачекався вже Арес.
Бийте по кубиках, я теж качав колись на поперечині свій прес,
А інше домалюю на картині без… я ж обраний, на грудях з Ватикану є тотем,
Дарма шукати інших ви не знайдете їх в день з вогнем,
Коли всі інші ходять прямо пішаками, я кажу ідіть конем.
Все в тему.
Кінець і ми уже в тунелі йдемо,
Усе вирішує згори нам створений закон.
Кріпак вернувся, щасливо, майже без пригод, Сome back. Return!
Дайте мені скоріше вільний мікрофон!
(Я сам, сам усе створив. Сам...)
(Ні, ти клон, клон...)
13.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234638
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 13.01.2011
автор: КРІПАКОС