Моя – і не моя, земна й така небесна,
Примарна і ясна, надхмарна і нахресна,
Жива лише в мені – й, тим жевріючи, маю
Живим вогнем, котрим запалюю слова я.
Незмірну почуттям, оманливо-реальну,
Хоча б навік заснуть, приймаю на ніч в спальні.
Та сонного мене ти зоряним промінням
Пробуджуєш у тім, що ми таки невинні.
А місяць на чолі сузірного волосся
Шепоче щось п’янке і мружиться від млості,
Й по венах струменить вино його натхнення,
Й спалахують світи, в мені в віках вселенні!
Моя чи не моя, уявна чи тілесна,
Священна і палка себе мені принесла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234706
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2011
автор: Богдан Ант