Безмежне поле. Йду по ньому,
А ноги колить свіжескошена стерня.
Волошки цвіт запах мені тобою,
І закричати хочу: "Я твоя".
Забруднені думки безумством ночі,
І наче й рідна, й начебто чужа,
В думках: "Я буду лиш з тобою",
А з вуст зривається: "Давно вже не твоя".
Прости мені, що сонце затулила
Коханням таким відданим своїм.
Ти так й не дав мені розквітнуть -
Прости, тепер іду шляхом своїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234776
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2011
автор: Інко