Дощ…

Так  тихо…  Надворі  чутно  стукіт…
А  в  серці  причаїлася  печаль…
Лише  цей  дощ  відчує  весь  мій  смуток
І  лише  він  відпустить  мене  вдаль.
Далеко  і  високо…  Геть…
Далеко  від  людей,  суєт,
Де  я  знайду  себе,  свій  рай...
Так,  дощ  відпустить  мене  вдаль.

Я  люблю  дощ,  він  розуміє  все
Немов  зливається  зі  мною  у  одне
Єдине  ціле,  що  вже  ніколи  не  помре
І  одне  одного  ніколи  не  покине.
Він  –  наче  друг  єдиний  мій,
Неначе  ангел  охоронець,
Веде  мене  у  танець  мрій
І  шепче  щось,  неначе  поруч.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234786
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2011
автор: YMK@