Як гірко коли убивають любов,
І непомітно, але з серця капає кров.
Розбите серце на уламки,
Не треба тягнути більше лямки.
Понівечили, спаплюжили життя,
Страждати мусиш півстоліття.
Хоча можливо менше проживеш,
Чи як всі кажуть, щастя ще знайдеш.
Чому не хочеться більше жити?
Накласти руки, аби не тужити.
Те ніжне і тендітне почуття,
Слова «люблю тебе всім серцем я».
Сиджу на самоті, та набираю я вірша,
Напевне десь шкребеться миша.
Іншим відчуттям керується вона,
Природна і проста натура.
Чому ми самі так ускладнюємо життя?
Керують нами інші почуття.
Страждання, мука, інші зміни,
І на шляху життя існують різні міни.
Хтось на міні відчуттів десь підірветься.
А інший ходити та шукати надірветься.
Для кожного свій шлях, і своя доля.
І краще байстрюка життя, ніж золота неволя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234990
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: Линник Анатолій