Лице у мого літа – у веснянках –
на тонких ніжках,
спритне й золоте.
У сонячній засмазі,
і в порічках
біжить до річки
чи вінки плете…
Лице у мого літа – у турботі –
збирає радість й щастя
у саду,
та, навіть, взимку
я для свого літа
блакитне небо й сонце
украду…
Лице у мого літа – у веснянках –
сміється голос ген за небокрай
і тупотять - маленькі ноженята.
Не виростай же літо !
Почекай !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235015
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: Михайло Плосковітов