Я їду в день народження, до мами
стежинами, розбитими вітрами,
дорогами, заметами й снігами
я їду. В день народження. До мами…
В печі розпалить, що у літній кухні,
з світанком встане, відігнавши втому...
Пробачте, мамо, що останнім часом
так рідко повертаюся додому.
Замісить тісто, жар змете, рукою,
згадає щось, змахне сльозу-намисто
і з тихою молитвою, святою
із печі вийме сонце променисте.
Натруджені долоні пахнуть хлібом
і чебрецем, і смутком, і журбою…
Пробачте, мамо, що останнім часом
додому повертаюся зимою…
Зупинка. Потяг. Мрії. Подарунки…
Повільно йду, руками маневрую
в чеканні на обійми та цілунки,
я молодість - уже не подарую…
Здаля хатину бачу, серце мліє,
а погляд у вікні, мов дві безодні
я як в дитинстві - пестощам зрадію -
у мами день народження…сьогодні!
PS…вертайтеся до мами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235053
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: Михайло Плосковітов