А ми ніхто, ми просто незнайомці,
які зіткнулись в темряві років,
і розминулись…
Лиш торкнувшись в думці
краєчками нечутно рукавів.
І жодної не маючи причини
підняти очі у сум’ятті слів
німої ночі…
Двері не прочиним
забутим спогадам давно минувших днів.
Не впустимо у серце дивний трепіт
і усмішка теплом не огорне…
Ми порізно - від злету і до злету –
йдемо життям. Усе колись мине,
і сум’яття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2011
автор: Діана Сушко