Зі швидкістю Землі, у протихід
Її живильному, стрімкому руху,
Пробоєм крізь ліси й степи стихій,
Утаємничених в ім’я Святого Духа,
Край за очі, аби наперекір
Усім природним й надприродним силам
Затримати зорю в околі зір
З палким рубіном вічного Світила!
На змовинах замовлене вино
Вологою життя просякло хліб насущний –
І стало Світло! Й вишні на танок
Покликали усе живе і суще.
В обручці, в котрій Сонце – самоцвіт,
Мені Земля – неначе наречена.
Вогнем Всевишнім заклинаю світ:
Світи! Хай свято буде нескінченним!
Ширяючи над водами життя,
Весь час з тобою я, моя кохана.
І полум’ям любові сяє стяг,
Що має нам над обрієм духмяним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235112
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: Богдан Ант