semper idem

він  повернувся
коли  відцвітали  сніги
він  повернувся
лежав  на  уламках
розбитих  дзеркал

а  вона
ходила  по  стелі
а  потім  знайшла  коралі
ті
що  згубила
до  першого
снігу
і  довго  на  них
гойдалась
почепивши  на  його  руку

і  волосся  її  сміялося
з  нього
і  ворушилось
і  висмоктувало  силу

вона  знала
що  тепер  не  відпустить

пила  повільно
і  вперто  його

потім
вони  шукали  йому  могилу
і  не  було  місця

а  тільки  на  дорозі
до  її  раю
він  збагнув
що  тут
тут
залишиться  навіки

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235178
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: Vereneya