І сміх,і радість навкруги,
а я чомусь його не чую.
Я чую стогін лиш тяжкий
й ніяк його я не вгамую,
я бачу лиш чужі страждання
і невгамовний чужий біль,
десь музика весело грає,
а у мені лиш біль дзвенить.
І всі радіють, всі сміються,
а я крізь сльози наяву,
всі підуть,знаю,розійдуться,
лишивши знову пустоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235215
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: AnastasiaG