Ви не замічали, як багато часу ми сидимо в інтернеті...
Вконтакті...?
Читаючи новини (хтось додав нові фото, нових друзів... замітки, аудіо)...
Переглядаючи чужі статуси, стінки, СП...
Спілкуючись з кимось (скільки безглуздих діалогів на кшталт "Привіт, як справи?")...
І нарешті, просто чекаючи чийогось "online", щоб просидіти декілька хвилин на нервах, судорожно оновлючи сторінку... клік за кліком...
Мабуть, рахувати в хвилинах цей час безглуздо...
Години... одна, дві, три... день!)
Сенс?
Його немає...
Невже це спілкування?!
Так, я знаю, якими статусами живуть мої друзі, яких я не бачила роками...
Але я незнаю, чим живе життя! Дивно сказано, але саме так...
Я уже не пам'ятаю запах квітів за вікном...
Не пам'ятаю смак улюбленої піци...
Не пам'ятаю як це - ходити босоніж по траві...
Просто я, як і інші... живу в інтернеті...
Живу "онлайнами", харчуюсь "статусами" і блюю на стінку своїм друзям...
Все просто...
P.S. І якщо одного разу, навпроти моєї сторінки не буде звичного "онлайн", то це буде означати лиш одне - я ожила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235216
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: Annika Ly