Сонце ножем рожевим
Кроїть живе на чорне і біле,
Жевріючи на гжелі
Вічних висот божого тіла.
Глина в руках гончарських
Твердне так скоро – її не відмити,–
Гжеллю на повній чарці
Світу горять многії літа.
В призмі зіниці ока
Грає веселкою чисте проміння,
Знає сонце високе:
Тільки глиняні руки невинні.
Точиться світло з чари
Медом у темряву дна очного.
Славлю Тебе, Гончарю!
Чорне і біле візьму в дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235266
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2011
автор: Богдан Ант