Стирає вітер сльози на вітрині.
Я, наче лялька у живому магазині.
В пустому погляді відсутній страх,
За гроші опиняюся в чужих руках.
Відбиток нігтів залишаю на спині
Тому, хто душу розірвав мені.
І місце серця зайняла пластмаса,
Творець віддав мене у руки маси.
Несправжні сльози перетворюються в воду,
Красою тіла подарую насолоду.
Вже мокрі вії, очі закриваю...
Я лялька на вітрині, я не відчуваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235540
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2011
автор: pestunchyk