Вірю й не вірю, що ще зустріну свій ювілейний випускний,
За небосхилом так далекий, а у душі такий близький.
Шкільний дзвінок покличе в школу на випуск кожного із нас,
Де ми повернимось в минуле, сівши за парти у свій клас.
Злетяться однокласники поспішно, немов ключами журавлі,
Окличуть голоси знайомі, озвуться радістю в душі.
Розцвіте минуле, незабутнє, оживе в знайомих голосах,
Освіжить ранковою росою і впаде сльозою у очах.
У спогадах полинемо в минуле, і повернимося в роки,
Читаючи з цікавістю до ранку, життя шкільного сторінки.
Згадаємо учителів, як завжди, їхнє терпіння й доброту,
Що дали нам знання безцінні - життєву істину просту.
Збіжить поспішно уся нічка шкільними стежками
Й залишить ще мрії, про зустріч між нами,
Вірю й не вірю, що ще зустріну, але надіюся в душі,
Що потопчу ще біля школи, шкільні стежини в спориші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235728
Рубрика:
дата надходження 19.01.2011
автор: Віктор Кущина