ми
мокрі птахи
в коридорах безвиході.
та не питай мене
чи відчувала ті краплі.
бо сама я мов той коридор –
холодна.
ми
мокрі квіти
у полях повішені.
та не питай мене.
бо сама я немов та петля –
порожня.
в просторі скошена.
у мене твоє обличчя.
нас багато ціловано.
тут коректність.
повіки мов плити –
пропахлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235743
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2011
автор: Дитя ВУДУ