Я гуляв якось раз по столиці - і
Хуліганам двом здачі так дав,
Що потрапив за це у міліцію,
Де побачив її - і пропав.
Що робила там фея-білявочка?
Мо', за паспортом мусила йти -
Закохався у неї я палко так, -
Й захотів чим скоріш віднайти.
Йшов за нею – під’їзд запримітивши,
Що сказати мав? - Я ж - хуліган...
Все ж красуню покликав я, випивши,
В привокзальний один ресторан.
Ну, а їй посміхались на вулиці -
Ревнував я, ледь матом не гнув, -
Одному навіть врізав по вилиці
Лиш за те, що він їй підморгнув.
Бутерброди ікрою намащував,
Чого лиш не було на столі, -
Я піснями її навіть влещував!
І замовив в кінці - «Журавлі».
Обіцянки до ранку до самого
Розсипав перед нею я знов:
"Я ж нікого п'ять днів не обманював,
Моя перша й єдина любов! "
Говорив, що життя все – загублене…
І не знав, чи повірить сльозам, -
"Зрозуміла я", - стиха вона мені, -
"Вам себе чим дешевше віддам".
Навідліг вдарив я в біле личенько, -
Закипіла гаряча-бо кров:
Ось чому у міліцію кликали
Мою першу й єдину любов...
19.01.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235763
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.01.2011
автор: Le Magnifique