В гаремі пряно пахнуть благовоння,
Доріжки м`яко стелять килими.
Дівчата томно зріють на осонні
Під пильним оком євнухів німих.
І пишногруді, і худі, як тріски,
Щоб ублажить мінливий ханський смак,
Плекають власне тіло одаліски,
Цвітуть за муром, мов садовий мак.
Дзюрчать фонтани тихо без спочину,
Бувалий розмірковує каштан:
Котрій з дівчат гаптовану хустину
Напне на плечі в надвечір`я хан?
...Таку картину ханського гарему
В уяві бачить різнобарвний люд,
Що розсудить Марію і Зарему
В палац стікає із усіх усюд.
Хто співчува, хто розтинає бранок
За їх покірність долі без жалю.
Я ж за невинні душі полонянок
Їм тихий рай у Бога помолю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235868
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.01.2011
автор: Галина_Литовченко