Пам'ятаєш її...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...ти любив її, та не цінував...і вона здалась у полон іншому, кращому чи гіршому - це не важливо... для нього тоді вона значила більше ніж для тебе...
Пам'ятаєш мене...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...ти не любив мене...ти ще горів нею...та знайшов вдалу заміну - мене...
А я горіла тобою давно...і тому зразу ж віддалась стихії...пірнула з головою...хоч і ніколи ще не любила до цього моменту, та ти навчив...Ти не думав про мене ночами, а я марила тобою у снах, ти не шукав нагоди для зустрічі, а я виглядала тебе із вікна, ти не говорив мені про кохання, а я виливала його на папері у віршах, ти був для мене всім, а я для тебе лише вдалим додатком і рятунком у хвилини самотності...
Любов до тебе все ж прийша...із часом...тоді я була найщасливішою людиною на світі!!!Я не переставала говорити про неї, думати про тебе і жити тобою...я зайшла занадто далеко...пірнула занадто глибоко, взлетіла надто високо...знала ж, так не можна, бо повернутись буде тяжко, а падати боляче, та коли любиш, живеш митями, митями кохання, гіркого завтра не існує, тільки солодке сьогодні...
У стосунках так-хтось обов'язково любить більше...у цьому випадку - я...
Ти любив, то втрачав...тікав від проблем, від мене, я всіма силами тебе зупиняла і намагалась своїм коханням вилікувати твоє...Це траплялося не одноразово...та я любила, тому прощала...
Та все рано чи пізно доходить до логічного завершення......
Сьогодні я вже не твоя,хоч серце ще прагне до тебе, та пізно...
Найгірше - це те, що саме я поставила крапку у цій "Великій історії кохання"!Я - та,що на весь світ готова була кричати про свою любов, не суди, бо кожна людина прагне до щасття... Я його нарешті знайшла, та вже не з тобою...
Кажуть, що всім у цьому житті дається по їх заслугам. Я тебе не суджу і не звинувачую, та чомусь Бог так вирішив, що оплакувати любов прийдеться тобі...
Вибач, та вже пізно і я не повернусь... Ти не змінишся, а я ручною більше не буду...
Бачила її...довге русяве волосся, гарні глибокі очі, струнка постава, романтична душа і серце відкрите для тебе...та ти любиш не її...Це всього лиш ліки від кохання...від яких є якийсь ефект,та він мабуть побічний, виявляється потім, хоч ніхто про це не пише на красивій обгортці...
Вибач і відпусти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235901
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2011
автор: МАР`ЯНА КОСТИШИН