Домівка рідна в гості кличе знову.
Рішила твердо: щоб там не було,
Поїду влітку я обов`язково
У чергову відпустку у село.
Зніму найперше туфлі на підборах,
На ґанок речі кину нашвидку
І розстелю рядно під осокором, -
Спочину мить у свіжім холодку.
А скуштувати найсмачнішу воду
Піду босоніж в берег навпрошки
З пустим відром через рясні городи,
Де гарбузиння лізе на стежки.
Зірву з капусти крадькома листочок,
Поки дід Кость не вгледів з-під бриля.
Бо гріх не випити води ковточок,
Було б не варто й їхати здаля.
В старій криниці розживусь водою,
В котрій до ранку плавали зірки,
І водночас, де кладка під вербою,
Наріжу оберемок осоки.
Повідчиняю настіж вікна в хаті,
Підлогу чисту зіллям устелю,
Візьму з полиці глечики пузаті, -
Квітками мальви їх розвеселю.
Та серця стукіт буде рвати тишу
І струсить з вій просолену росу.
Нарву в саду я мамі стиглих вишень
І в пригорщі... на цвинтар понесу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236265
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Галина_Литовченко