колись зіниць твоїх давно
злегка торкнулись небеса
в волоссі дивнім - як руно
переплелась вітрів краса…
чарівність погляду привітна
і смуток серця непомітний
з іменням Española Roza
бо ти й сама на квітку схожа
і зараз – взимку – між завій
немовби голос чую твій
а ти – самотньою ходою –
йдеш боса…і в душі…з журбою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236288
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Михайло Плосковітов