Ти самотня неначе зелений чай на полиці,
Пересилюєш страх,
Перепродуєш тіло за гроші...
Переховуєш пам’ять у правій своїй рукавиці,
Щоб щотижня давати чужому свій сотовий номер
Ти холодна як чай, що забутий на твоїй полиці…
І у тебе два дні, щоб безслідно зникнути з дому.
Якщо хочеш давай я побуду повітрям в валізі,
Або тихо торкнуся весною аб твоє прокурене горло.
Ти проллєшся як чай і собою затопиш полиці,
Своїх сірих ідей, а іще незавершених планів…
І по тонкій межі, де закінчую вірші на грані,
Відбудуєш мій образ на проспектах своїх фотографій.
…я дощами впаду на твої розписані будні,
Щоб стати твоїм абонентом у зоні уваги,
І щоранку шукаючи сніг у пакетиках цукру,
Приноситиму чай у дешево-чужому бокалі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Червона Парасолька