... намисто з дрібних натяків прикрашає шухляду,
зчитуєш майбутнє, доторкнувшись устами до лоба.
Час зі стадом годинників дико горланить позаду,
торішньою гучністю усмішка мертва з утроби.
Ніколи не пізно, ніколи не рано... ніколи,
бачиш в дзеркалі бога, тицяєш гроші для вбивства.
Зрошене болем, всіяне страхом, несходжене поле-
тільки кому вже зарадить це дивне блюзнірство?
Криком дитячим, безсонням зі смаком розпуки
буде у вікна твої заглядати минуле.
Бавиться дівчинка,поруч сміються онуки...
( натяки смерті... натяки долі...забули)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236371
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Biryuza