Ти знаєш моє натхнення як вітер.Але серце не керує погодою.
Ти знаєш я люблю теплий дощ,але він постійно холодний.Твоя присутність давить в грудях,ти знаєш я нічого не можу зробити.
Я можу тільки здатися..і не очікувати змін...здаватись це не так вжей погано...коли невідомість тебе вбиває.Я дивлюся в простір..і над горами нависли темні хмари.
Дощ тільки надімною...?
А над тобою...?ні...?
Дивно....
Я здається не одна..та мене ніде навіть і немає...Чому..?Незнаю....
Ти сидиш спершись на лікоть і нібито вслухаєшся в розмову...
Та знаєш ти зовсім не тут.Опускаєш погляд вниз, і очі падають в порожнечу.
Ніби нехотячи поглядаєш на мене....я відчуваю цей погляд і боюся навіть поворухнутись.
Думаєш непомічаю.....
Кожного вечора виходжу на нічну прогулянку....хочу зустріти тебе...якби це добре чи погано не здавалось....ми завжди натикаємось в одних і тигже місцях....просто співпадіння....чи ти теж хочеш бути там де я....
Чому приходиш в мої сни....?
Для чого вони тобі,коли можливо і я тобі навіть не потрібна....
Хмммм......дивний такий....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236473
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: ШуФлЯдКа