Хіба забудеш ті достиглі вишні…
І ті слова, зненацька, що зривалися із вуст,
Прости за них, так сталося, так вийшло,
Що залишилось? Попіл, тлін і пустка.
А нас там бачили колись…
Ми там з тобою були, там все як є,-
Ті ж зорі, літо… Тільки обернись, -
Он стежка в споришах до обрію веде.
Дарма, що осінь міддю октябрить,
І віддзеркалює вода відбитки болю,
Там, угорі і дотепер жевріє щемна мить,
Позначена тією ніччю із тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2011
автор: Лана Сянська