Доба-міщанка вчить мене писати.
Кривлянням вуст скаженого ягняти.
Мертвотним чадом мутної свічи.
Ще дихати мене повчи!
Що можеш запропонувати,
Ти, що в мені не маєш ані злата,
Ані каміння – вдаваних хлібів?
Геть, сатано! Ти сам оголоднів!
Твоя уява створена моєю –
Одна рука – й цей аркуш з чортівнею
Я підпишу. Та мариш ти дарма:
Є фактор – груп таких нема!
Піди ж повчись ловити смертні душі –
Моя душа таких зазнала зрушень,
Поетів гріх – такий, що Боже збав!
Тобі несила. «Звільнений» сказав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236563
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2011
автор: Богдан Ант