На поминках зрад поставлю свічку,
Помолюся за причетних, за живих.
Зодягну вінок в прощальну стрічку,
Сплетений з прив’ялої трави.
Сплетений з образ і пересудів,
Із квіток – недоспаних ночей.
У бурхливій річці словоблуддя
Хай пливе, куди вона тече.
Ні, не плачу, сльози то є розкіш -
Воля болю, схованім в мені.
Та, коли великодушно простиш...
Я давно уже не плачу, ні.
Я не здамся і не розчинюся
у гірко- солоній рідині.
Буде важко – Богу помолюся.
Я давно уже не плачу, ні.
Я не плачу.Скиглити огидно.
Виють пси, та все ж я - на коні.
ВІдмежую нице й непотрібне...
Я давно уже не плачу, ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236927
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2011
автор: Тамара Шкіндер