Це сталося в краях далеких –
Можливо в тих, що не існують на Землі.
На крилах розповідь принесли цю лелеки
Про інший світ, де правлять королі.
Жив там Хтось, в розваленій хатині
Зранку до ночі постійно працював.
А дочекавшись вільної години
Там серед ночі все Щось рахував.
Сидить, мудрує і кристалики рахує:
«Один, два, три, чотири… тридцять».
А потім кожен день йде повз туї
Все думає: «Та де ж я помилився?!»
«Замерзло все немов би ненароком,
Живуть в душі лиш залишки від мрій.
На вигляд, суть - дрібні маленькі кроки» –
На справді, ще настане буревій.
Він розпочнеться вмить і як завіє;
Підніме, закружляє і далеко занесе.
Життя стрімка насправді дія
А змушують, лиш в кроках равлика,
вимірювати все.
І річ не втім, що все замерзло
Не винна в цьому і зима.
У цьому сила суті є кремезна –
Сидить десь зверху й совісті нема…
І все одно, хтось поряд скаже:
«Тепер зима, від неї вся меланхолія!
Прийде весна і все розтане, оживе!
Проміння сонця душу розігріє!» -
Це так і сталось, бо рахує щось нове…
Сидить, сумує, води краплинки вже рахує:
«Один, два, три, чотири… тридцять…»
P.S. Говорять, що равлик рухається з дуже повільною швидкістю. Насправді, все залежить від самого равлика. Наприклад, швидкість необережного равлика, буде дорівнювати швидкості птаха, який його спіймав, а швидкість необачного равлика – швидкості падіння його з дерева…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237046
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: Андрій Гагін