Я не маю до тебе питань.
Навіть серце, відсердившись, стало.
Коли можеш постати… постань,
Інше сім’я й крізь мур проростало.
Буде сім’я – буде й сім’я,
Знайдуть Батька і Мати діти…
Будем мати сім Я по сім Я –
Будем, рідна, не вити, а жити.
Відтепер «Будь зі мною!» нема,
«Будь Собою!» – нема тим паче.
Залишилось одне: «Я сама!»…
Не сумую по тому й не плачу.
Будеш справді сама – хоч плач,
Що просила, те й отримай,
Бо ж небесний «Головпостач»
Без питань постача просиме…
Хто не хоче – не має сім’ї.
Не хранить Себе – то й не має…
Боже правий!
Храни її!
Боже!
Не доведи до краю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237163
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Богдан Ант