Шевченкова правда

Торкнувся  тихих  струн  старий  кобзар,
І  дивна  пісня  степом  покотилась,
І  тугою  торкнулась  сивих  хмар,
Й  дощем  печалі  по  землі  розлилась.

Й  затихла.  І  пішов  старий  сліпець
Стежками  України  правд  шукати.
Він  не  один  такий  співець
Недолі.  Їх  тисячі,  а  їх  імен  не  знати.

Їх  поховали  у  віках  могили  степові  й  кургани.
І  тільки  пісня,  мов  примара-птах,
Ширяє  над  безкраїми  степами
Й  відлунням  дозріває  в  колосках.

І  дивно  так,  бо  їхня  тужна  пісня,
І  світла  пам’ять,  й  змучена  душа
Відбиток  свій  поставила  залізний
В  живих  віршах  Шевченка-Кобзаря.

Такий  феномен  у  житті  народу
Стрічається  лиш  раз  на  всій  путі.
Його  вірші  –  це  наче  погляд  в  воду...
І  очі...  Волошкові  очі  України  у  воді.

Це  чисте  серце  сина  Батьківщини
І  вірність  аж  до  скону  цій  землі.
Це  те,  чого  повчитись  треба  нині
Нашій  еліті.  Їх  серця  ж  німі.

Це  заклик  научатися  чужому
Й  не  забувати  мову  матерів.
Де-юре  –  ми  плекаєм  рідну  мову.
Де-факто,  в  нас  засилля  москалів.

Москаль  –  не  росіянин,  добрі  люди,
Це  українець  без  краплини  гонору.
Він  принципово  говорить  не  буде
На  рідній  мові,  бо  йому  це  соромно.

А  треба  буде,  він  і  мову  вивчить,
І  защебече.  Й  сором  пропаде.
Залежно,  що  взамін  цього  одержить:
Яка  купюра  до  кишені  попаде.

*  *  *

Шевченко  нам  по  духу  батько  сивий
І  прадідівських  заповітів  вічний  страж.
Його  вірші  –  це  совість  України.
Читайте  їх!  Вони  лікують  нас!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237261
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Христина2