Згідно стандарту ламається дощ
Об сіру сталевість дзеркального даху,
І розлітається сотнею днів
Взад і вперед по часу кривій.
За мить до удару зламний момент,
Де єдина краплина зникає у вічність,
На плівці вологи пустивши брижі,
Враз розбиває структуру породи.
Тріщина й Рана в маленькому світі,
Проекції дір на краплини шляху,
Раптово розлізшись міняє будову
Кожного атому творячи суть.
Тут, наче в хаосі, нові світи,
Нові реальності з безліч варіантів,
Виміри п'яті, десяті уламки
Родяться разом, а здалося б - крах.
Тут, на довільному даху відрізку,
Де кожного разу ламається дощ,
Тріщина й Рана з'явилась і зникла,
Щось народилось,
а завважив ніхто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237282
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.01.2011
автор: M.E.(nachtigall)