В заплаву трав, ув оболонь
прошкують іриси розквітлі,
і неземний горить огонь
у їхнім фіолеті світлім.
Палахкотять не гребінці -
то пристрасть полум'ям гергоче!
Знайомці добрі - квіти ці
і приворотні, і урочі.
Якусь ховають таїну,
чомусь мечі напоготові...
Та йдуть-ведуть не на війну -
до красоти і до любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237311
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Вячеслав Романовський