Приходять думки і кусаються, а не лоскочуться.
Чому у житті все стається не так, як намріється, схочеться?
Чому за для знань необхідно ходити стежинами довгими,
Для того, щоб мати – стирати підбори міцними порогами?
Чому Божі діти наділені різними долями:
Хтось має очима чи станом, а хтось кров’яними мозолями?
Чому ми світами однаково пристрасно ходимо,
Шукаємо схоже, але що не день – протилежне знаходимо?
Можливо, радіємо сонцю не з гідною щирістю?
Можливо, занадто корисливі, з надлишком підлості?
А може, наука приходить крізь терени з ґратами,
Бо маєм довести, що стали людьми між приматами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237337
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Віктор Нагорний