Життя поета варте тільки згадки,
Недолею спаклюжене навік.
Мов промінь сонця, на його нотатки
Впаде сльоза з примружених повік!
Згадається все те, що промайнуло,
Залишивши відбиток у віршах,
Все те, що не зламало й не зігнуло,
Але вселило невимовний страх.
Слова, такі прості і доленосні.
Розбурхана свідомість, мов листки,
Які штурмує вітром пізня осінь,
Безсильна, щоб затьмарити думки.
Згадаються наївні сподівання,
Сюжети і палітри почуттів,
Миттєвості свободи і кохання,
Що варті тисяч прожитих життів.
Ілюзії безмежності і волі
У відблиску розтрачених років...
Життя поета, наче спалах долі,
Римує біль і смуток між рядків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237356
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2011
автор: Іван Юник