Так довго тягнеться ніч, по дощовій краплині,
Небо затоплює сум і назавжди, віднині
Перешиваю життя без упереджень та крою
І тепло згадую дні, які не поряд з тобою.
Мене влаштовує тінь, я ховаюсь за нею,
Від недоречних питань, що просякли брехнею.
А дощ змиває пітьму, дарує нову надію
Не те, щоб нею живу… я нею важко хворію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237421
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2011
автор: Анна Дікс