Признаюсь я розбита
Сховати нічого незможу
Сиджу плету павутиня
І ріжусь нитками свідомо
Здається впало небо
Звалилось на голову сумно
Тримати його нетреба
Воно і без тебе безумне
Зірками вкрило ліжко
Твого і мого бажання
Свідомо тікаю від тебе
Та ти це реальні стражданя
Нічого сховати не зможу
Нічого вжей незмінити
І погляди твої ховаю
В коробку де мрії розбиті
І крапки повсюди ставлю
Що з часом з них коми виходять
Невже це для нас назавжди
Серця такі несвідомі
Вбивали себе собою
І методи устарілі
А може махнем рукою
Цілунками знов осіє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2011
автор: ШуФлЯдКа