Кохання в парадоксі…
Для тебе я ніжна й тендітна.
Моя душа хвора і досі…
Любов несправжня, якщо не помітна.
Я надто захопилась…
Твій внутрішній світ прекрасний.
Я впала з висоти й розбилась
І це падіння зовсім невчасне.
Питати у тебе – брутально,
А просто мовчати – теж помилка.
Я втомилась від життя морально…
В коханні відсутня логіка.
Закрити очі на всі недоліки…
Рожевий тон голосу і блиск очей.
Цей світ для мене недозволений…
Любов перетворилась на одну з речей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237483
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2011
автор: pestunchyk