Скільки світлих надій
Потонуло у вирі буденності...
І на звалищі мрії убиті лежать...
Скільки вбили ви їх!!!
І порожніми аргументами
Ви стріляли в серця...
Сміхом ран завдавали страшних...
Скільки зламаних доль...
Чобітьми все топтали і нищили...
Кидав вітер безсилий
Осколки чужого життя вам в лице...
Звикли йти ви по трупах...
І, нікчемні, щоб стати вищими
Забували про совість, про правду і честь...
Скільки болю і сліз...
Ви все бачили, ви все відали...
Та проходили повз,
Бо що вам до чужої біди???!!!
Маски з каменю, риси ідола,
Серце мертве і душі пусті...
"Ми не винні ні в чому..." — думали...
Але кожен ваш погляд пустий
Смертним вироком необдуманим
Залишався в чиємусь житті!!!
* * *
Небо плакало синім дощиком...
А ви йдете-йдете по житті...
Чужі долі ви лиш покалічили,
Та згубили душі свої!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2011
автор: Marika