ЖурАвель в небі пролітав,
Мов думка,швидкою стрілою.
КрилАми радісно махав
Та звав мене в політ з собою.
Курликав пісню журавель
Про радісні в житті події.
Він був,неначе менестрель,
Оспівуючи світлі мрії.
Ти не зови з собою,птах!
Бо мої крила заніміли!
Лечу з тобой лише у снах.
Вони,як подих,-легкокрилі!
В своїх руках залишу тінь
Синиці -в кліточці надійній.
Та,навіть,їй літати лінь
В моєму тяжкому сумлінні!
ЖурАвель кликав та зникав
За долі обрій неосяжний.
Він радість на крилАх забрав
Та поклик серця недосяжнний...
© Copyright: Лариса Магдалинская, 2011
Свидетельство о публикации №11101289109
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237597
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: Лунная соната