твій вибір

Будильник…  Ну  ось  ранок  для  тебе  вже  розпочався,  можливо,  це  лише  5,можливо,  -  7,  або  навіть  аж12.  І  типрокидаєшся,  розпочинаєш  новий  день  спочатку,  плануєш  його,  щось  вирішуєш,спішиш  на  роботу  і  т.д.,  або,  сидячи  вдома,  зовсім  нічого  не  робиш!  Хм,  це  твоєжиття  і  ти  сам  або  сама  вирішуй  що,  де  і  коли  тобі  робити!  Комусь,  такомудалекому  до  тебе,  такому  чужому  чоловіку  чи  жінці  однаково,  що  з  тобою,де  ти,  або  що  робиш!Його  чи  її  хвилює  тільки  він  або  вона  сама,  її  цінність  у  суспільстві,повага  оточуючих  та  рівень  життя.
Ну  ось  згадайте,  вам  лише  шість  і  життя  для  вас  тільки  розпочинається,  вище  зовсім  маленькі!  Це  і  є  якраз  те  безтурботне  і  таке  інколи  потрібнедитинство  зараз,  там  нічого  не  вирішую  гроші,  вам  не  ставлять  накази,  незаставляють  робити  те,  що  недовподоби,  ви  разом,  з  іншими  такими  ж  дітьми,граєтесь,  смієтеся  і  просто  живете…  ще  до  кінця  не  розуміючи,  як  колись  будетепотребувати  отакого  дитинства,  такого  у  кожного  з  вас  свого  але  щасливогодитинства!..
А  зараз?  Що  зараз?  Щось  змінилося?  Так,  ви  виросли,  стали  сильнішими,з’явились  проблеми  і  вже  зовсім  не  хочеться  та  й  часу  немає  гратися  в  піску,хоча  колись  це  було  так  цікаво,  колись  та  тільки  не  зараз…  Встаючи  зранку  від,багатьом  надокучливого  будильника,  ви  збираєтесь  на  роботу,  в  школу,  або  щекудись.  Нікого  не  цікавить  те,  що  вам  не  хочеться,  тобі  не  хочеться  бігти,спішити  на  роботу,  адже  ти,  можливо,  спізнюєшся!
А  що  тобі  дає  твоя  робота?  Гроші?  Так,  гроші  і  все!  Ти  день  –  у  –  деньпрацюєш,  стомлюєшся,  біжиш  кудись,  а  сам  щедо  кінця  не  розумієш  куди!  Так  ти  заробляєш  ГРОШІ!  Вони  тобі  потрібні!Ти  добився  чогось  у  своєму  нікчемному  житті,  адже  твій  гаманець  товстіє,  усуспільстві  ти  займаєш  хай,  можливо,  і  мізерне  місце  але  ж  займаєш!
З  часом  ти  стаєш  «доросліший»  і  починаєш  розуміти,  що  місце  у  суспільствівизначає  тільки  ширина  твого  гаманця,  чим  він  ширший  тим  більше  тебе  поважаютьі  люблять!Абсурд  ,  але  так  воно  і  є!
Як  сильно  б  ми  не  боролися  з  цим,  він  все  рівно  переміг  би,  адже  якраз  отойгаманець  вирішує  все…  і  чим  він  ширший  тим  краще(так  думає  більшість)!
Ти  купуєш  машину,  на  деякий  час  твійгаманець  тоншає,  але  потім  знов  наповнюється!  Тоді  ти  вважає,  що  це  ї  є  щастя!Тепер  не  біжиш  на  роботу,  ти  їдиш  і  тобі  здається,  що  життя  покращилось,  типосміхаєшся!  А  уяви  собі  таке:  автомобільнааварія!  Це  добре,  якщо  ти  ще  сам  виживеш!  НУ  ось,  залишився  живий,  але  жпредмет  твого  щастя  розтрощений,  що  тепер?  Ви  витягуєш  з  свого  гаманця  все,  щомав  і  ремонтуєш  її!  Але  навіщо  вона  тепер?  Тільки  спогади,  спогади  і  спогадипереслідують  тебе  поряд  з  отим  твоїм  «щастям»!  ти  продаєш  її!  Знов  отримуєшгроші,  гаманець  повний  і  широкий!Купуєшквартиру-знов  щасливий!  Живеш  там,  навітьнасолоджуєшся  життям!  Одного  дня  приходиш  додому  а  твоє  чергове  «щастя»пограбували,  воно  згоріло  або  ще  куча  різних  причин,  які  не  зовсім  приносятьщастя…  і  знов  ти  опинився  на  одинці  з  шириною  свого  гаманця  та  найчастіше  отутвін  і  не  витримує…  а  що  далі?  «Вже  напевно  кінець»-  думаєш  ти.
Тоді,  в  таку  потрібну  для  тебе  хвилину,  з’являються  друзі,  близькі  люди,просто  знайомі,  перехожі  чи  навіть  твій  вірний  собака,  з  яким  ти  поділивсясвоїм  «щастям»,  розповів  у  безвиході  (хоча  це  тобі  тоді  так  здавалося),  теперпочинається  новий  періоду  у  твоєму  житті,  тоді  як  ніколи  сильно  ти  починаєшрозуміти  цінності,  які  вже  давно  погубив  у  гонці  за  грошима;  доброту,ввічливість,  взаємодопомогу...  Як  ніколи  відчуваєш  щастя  і  тримаєшся  за  ньоготак  сильно,  що  аж  тальці  болять  до  втрати  свідомості!  Періоддопомоги,  кінець  колишнього  і  початок  новогожиття,  зовсім  не  схожого  на  попереднє.
Ти  піднімаєшся  з  колін  і  поступово  знов  стаєш  твердо  на  ноги.  Знов  займаєшякесь  своє  місце  у  суспільстві  і  забуваєш  про  все,  що  так  сильно  почав  цінуватище  недавно.  У  твоєму  житті  знов  починається  безкінечна  гонка  за  грошима,  ні  нещастям,  не  друзями,  а  за  грошима  і  чим  ширший  твій  гаманець,  чим  більше  ти  їхмаєш  тим  гірше  для  тебе.  Адже  суспільство,  в  якому  ми  живемо,  не  приноситьдобра  і  чим  вище  місце  ти  займаєш  в  ньому,  тим  довше  падати  і  тим  сильнішебитись  об  асфальт…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237634
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: Депе де Моде