Вже лютий зиму відпускає,
Й на трон свій знов сяде весна.
Хтось дальше когось покохає,
А ти вже без крил ітимеш одна.
Одна, як кораблик у морі..
Сама ти себе на це прирекла,
І провина тут твоя лиш, sorry...
Ти обіцяну вірність не зберегла.
Не знала ціни ти любові
І зрадила серце, що дійсно кохає.
Ніби ангели всі проти тебе у змові,
А пустота на куски розриває.
Та мусиш ти жити, бо маєш для кого.
Малесенькі ручки тримай у руці
Й не відпускай на життєвій дорозі,
Ще радості сльози збіжать по щоці.
Бо щастя твоє - це синочок єдиний!
Його зберегла ти, й ростити теж зможеш..
Хоч зради гріх по житті ти нестимеш,
Як холодна зима несе люті морози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237705
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: MaRiA