Тільки ти мої грієш руки,
Тільки ти мене п*єш до останку.
У мені так багато ртуті..
Не ятри себе, любий, щоранку.
У очах не ховаю журбу,
У віршах не приховую слід твій.
Я кричала, що не прийду,
Я мовчала, що вже не вільна.
Відчуваю цей погляд впертий,
На собі відчуваю твій дотик.
Вже не message - цього не стерти,
Нащо губиш, неначе наркотик?
На долонях сплітають долі,
На губах залишаються тіні :
Ми навчились ховати болі,
Споруджаючи нові стіни.
Якщо хочеш - питай, відповім ;
Якщо зможеш - іди й повертайся.
Незабаром весняні дощі..
Йди за зорями, і не вагайся.
..Забувай своє "вчора" щоранку.
У мені так багато ртуті!
Допивай мене до останку
І пускай мої теплі руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237819
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2011
автор: dada_