Дівчинка з розбитим серцем
Тисячі днів і ночей,
Тисячі літ і століть
Не вгамувати очей;
«Ти мене любиш?»
Тисячі снів і вагань
Тисячі слів і зітхань
Тисячі сліз – запитань:
«Ти мне любиш?»
Нове життя... Минув вже рік цього нового життя – і що? Що приніс він крім розчарувань? Так, вона вже студентка 2 – го курсу, причому не найгірша, а що дала? Кохання? Хіба ото і є кохання – ота ница підлість дорогої людини? Ще є багато друзів, але ж знову – хто з них справжній? Вона навчилася не вірити людям, адже надто часто ті брешуть і обманюють.
Люда сиділа біля вікна і все згадувала, згадувала... Згадувала як вперше потрапила на студентську гулянку, як вперше по – справжньому закохалася, як вперше довірилася людям і як впершее обманулась. Це було важко – пройтися знову шляхом принижень та розчарувань, але необхідно, адже до 1 – го вересня залишився всього місяць і вона повинна побороти в собі всі почуття, адже знову побачить його. Це літо, проведене наодинці з собою, відкрило Люді очі, змусило побачити те, чого вона воліла не бачити. І це до кращого. В глибині душі Залевська знала, що заслуговує бути щасливою. Тільки б вистояти! Тільки б змогти! Тільки б...
=1=
Рік тому
Люді тут подобалося, справді подобалося. Звісно, іноді хотілося додому, але не смертельно. Її мати ще коли дівчині було 12 років „улєтєла” на заробітки в Чехію, залишивши Люду своїй сестрі і вже через рік вийшла заміж за досить імпозантного чеха. Пару раз вона пропонувала забрати дівчинку до себе, але чи то пропонувала не переконливо чи то тітка так любила племінницю, та Люда залишилася в Україні.
Так як Люда була іногородньою, то її поселили в студентський гуртожиток. І хоч ззовні він так і кричав кожним кирпичиком: „Здраствуй, я времьон послівойни!” , але всередині був майже пристойним. Сусідки по кімнаті теж попалися досить непогані, 3 першокурсниці, як і Люда. Першу звали Лада. Це була досить розумна і гарна дівчина, єдиною проблемою якої була аж надто велика любов до особин протилежної статі. Тому вже з самого початку семестру вона іноді пропадала по ночам, а в кімнаті дівчат стали зависати хлопці старших курсів. Але Люді Лада подобалася. Іншу дівчину звали Ірина. Це була неймовірно педантична і охайна особа, якій, як згодом зрозуміла Люда, було байдуже до всіх, крім власної особи. Останньою була Аліна. З Людою вона завжди була сама святість: привітна, весела, доброзичлива. Аля першою почала розповідати про своє любовне життя, точніше про його відсутність. По словам Аліни, вона дуже подобалася багатьом хлопцям та чомусь всі вони були не такими, як треба. Ще Бондаренко була зізналася, що одного разу в неї була дуже сильна любофф, але все закінчилось нещасливо, і вона попри все мріє зустріти справжнього коханого, бережу чи для нього свою незайманість. В житті Люди великої любові теж не було Ну була закоханість в Олега, але все минуло дуже швидко і безболісно.
Також за перші тижні життя в гуртожитку Залевська зав’язала багато знайомств. До душі припали хлопці – сусіди, та це були просто симпатії, Люда закохуватися не збиралася.
Також Люда відразу подружилася з дівчиною з її групи, яка також жила в гуртожитку. Її звали Таня і Людмила відразу зрозуміла, що це дуже хороша дівчина. З перших же днів вона відчула до неї велику приязнь, так, ніби знала Таню все життя. Здається, Таня відчувала те саме. А ще через кілька тижнів Лада, що відразу „зкорешувалась” з усіма хлопцями гуртожитку, познайомила Люду з Сашком. Це був симпатичний високий хлопець з русявим волоссям та сірими веселими очима. Люді він чомусь відразу не сподобався. Було щось відштовхуюче в його, ніби постійно насміхаючихся, очах. Та й в голосі майже постійно відчувалися зверхні нотки – ще б пак, Сашко ж був аж на другому курсі, до того ж впевнено йшов на червоний диплом! Одним словом – не Людин тип. Щоправда дівчина і не жалкувала. Зате Ірі і Аліні Сашко сподобався, особливо останній, яка, незважаючи на балачки про власну незайманість, поклала око на добрячу половину чоловічого населення гуртожитку, хоча поки що безрезультатно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237864
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2011
автор: Міа - ми