...небо розпадається на кілометри-
зима повільно сповзає з дахів,
а під колесами ще заклякає ранкове роздратування.
Шкода витрачати слова,
коли ти впевнений,що дочекаєшся.
Можливо літо переросте в осінь,
а осінь стане старістю
і затишок ще чужого будинку заспокоїть вогонь
незрозумілого пошуку чи подиху.
Час на роздуми...
Час,щоб відчути пустку,якої не існує...
Час для збирання повідомлень,
пропущених дзвінків
і усмішок перехожих.
Час нарешті навчитись зберігати вірність
і не витрачатись на манірних привидів.
Блищати камінцями в золотих прикрасах,
але любити срібло власних переконань.
Іноді одягати твою улюблену сукню,
щоб десь там ( майже на іншій планеті )
усміхалося тепло і зоряно.
Бути певним і леліяти липневість фотокарток-
ТАК ПОЧИНАЄТЬСЯ НОВЕ ЖИТТЯ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237902
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.01.2011
автор: Biryuza